Давно спостерігаю за ситуацією з єдиною на півострові україномовною газетою "Кримська світлиця". Якщо коротко - напередодні нового року один з співзасновників газети звільнив головного редактора Віктора Кучулу. Той не здався і почав активну діяльність - активізував громадськість. Треба віддати належне – він досить професійно підняв хвилю тіпа обурення, зявилися гласи народа про те, якою класною газетою вона була колись, і якою ганебно-глянцевою стала.
А отут дозвольте не погодитися. Ну бачила я ту газету – невнятний бойовий листок про вишиванки і шаровари, досить непрофесійно зроблена і нецікава. Так вже ніхто не робить, навіть райони вже кращий вид і наповнення мають. Та таку газету треба робити яскравою, привабливою і смачною, на рівні з російськими виданнями. Але як затято кинулися деякі наші культурні діячі боронити українське слово – не розібравшись у ситуації. Кричали - гвалт, рейдери газету закривають!. Правильно, навіщо розбиратися, адже такий прекрасний привід попаритися на захисті українського слова! І Літературна Україна, і Слово Просвіти і Україна молода почали друкувати гнівні вигуки, причому, я впевнена ті люди жодного разу ні нову, ані стару газету в очі не бачили. Журналісти теж не розбиралися з ситуацією - а просто друкували звернення громадян.
Проте, газета справді стала кращою – просто небо і земля. Інша справа, що її звикли бачити і читати зовсім іншою і я припускаю, що хтось цілком реальний (а не вмовлений чи куплений) міг бути не готовим до таких метаморфоз.
І ще я довго дивувуалася, а чому це інша сторона - що звільнила Качулу і почала випускати "Світлицю" - мовчить. Нарешті знайшла і аргументи другої сторони - на Майдані виклали. Тож пан редактор, виявляється, не такий вже білий і пухнастий захисник мови... Просто другій стороні конфлікту треба було одразу в наступ іти, а не чемно вичікувати, сподіваючись на толерантність Качули.
Немає коментарів:
Дописати коментар