На вихідні потрапила на виставку самоцвітів - ну тягне мене останнім часом до каміння... Дивлюся, а навколо ходять люди і запитують у торговців малахіт. Чого б це? - думаю. Я в останньому номері газети за 2009 написала про пана Олександра , що захопився малахітом та сердоліком і радить їх використовувати в лікувальних цілях. Малахіт - для підтримки серцевої діяльності, він додає енергії, сердолік - від жіночих проблем, він завдяки невеликій радіоактивності вбиває віруси та бактерії. Тож я хожу по виставці і прислухаюся, якийсь дідусь, дивлюсь питає малахіт, каже - в газеті ж було надруковано, і витягує ГПК з моєю публікацією (на жаль не можу викласти посилання, бо цю статтю чомусь не виклали на сайт). Приємно, блін...
Поки я там ходила і шось купувала пройшло години півтори. Знову біля якогось прилавку з каменюччам чую чарівне слово "малахіт", причому в контексті "все вже розібрали". Цікавлюся у продавця, а що це за ажіотаж такий?
- Так публікація біла в газеті про його лікувальні властивості, у мене вже весь розібрали..
- А до того не було такого попиту?
- Та ні, це після публікації такий попит на малахіт...
А в мене на душі просто свято! У кого там яке каміння завалялося? можу допомогти продати :)
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар