Дожилась я - стала вчителькою...

Вчора настановлювала молоду журналістську поросль. Навіть не поросль, а так, пупянок. Донька моєї подруги - випускниця наступного року - вирішила спробувати шо то таке на смак - журналістика. Дала їй завдання - опитування про профорієнтацію зробити. Дитина проявила активність і знайшла не лише персонажів для опитування, але й тітоньку-психолога яка тестування робить і всією профорєнтацією на міському рівні керує. Набрала інформації, словом, молодець. А от потім я почала розяснювати, що з усією цією інформацією робити - і це вже інша довга і виснажлива пісня. Але нічого, потроху виходить. Так прикольно - пізнавати власні страхи та тривоги. Настя переживала, як же ж те все впорядковувать. Я заспокоювала - головне, що вона знає як знайти потрібних людей, не боїться з ними спілкуватися, а навики написання - вони прийдуть...